Андрій Бондаренко (paleozavr) wrote,
Андрій Бондаренко
paleozavr

75 років спілці композиторів (стаття Безвухого)

У ці хвилини українські композитори святкують своєрідний ювілей - 75-у річницю створення Спілки композиторів Української РСР, спадкоємцем якої є сучасна НСКУ. На питання про те, наскільки доцільно говорити про спадкоємність і ставити дату саме 75 років (тобто організації, що передували створенню СК УРСР лишаються поза кадром) - я спробую частково відповісти у кінці статті, а поки що кілька слів про ювілейний концерт, що завершився щойно (вечір 3 листопада) у Національній філармонії.

До підготовки концерту організатори підійшли нестандартно - а саме, концерт було вирішено в прямому сенсі слова не афішувати. А ні по місту, а ні в мистецьких закладах принаймні до дня концерту афіш не було. Однак членам спілки були розіслані листи, де їх запрошували на концерт. В результаті зал був заповнений менш ніж наполовину, проте публіка була відбірна - композитори, музикознавці, музиканти-інструменталісти.

Відкрили концерт офіційні особи, що вишукувалися на сцені квінтетом - пастори нашої культури Богуцький та Биструшкин, очільники НСКУ Станкович та Скорик, а також особа від Академії мистецтв.

Найбільше порадував Богуцький: блиснувши цитатою класика ленінізму В.І. Леніна про те, що кіно є найважливішим з мистецтв завдяки його ідеологічним можливостям, світоч культури однак якось просторо висловився у тому сенсі, що й музика не пасе задніх, і очолюване їм відомство вельми цінує факт нашої наявності у світі, і, на підтвердження своєї думки, навіть нагородив кількох композиторів нагородами. Сама спілка дістала в нагороду медаль, грамоту і букет квітів - медаль була вручена Станковичу з настановою покласти на столі або повісити на стіні кабінету, останні - Скорику. Решту часу перебування на сцені він віртуозно танцював пальцями по годиннику та кілька разів вжив слово "замешкались".

Биструшкин зачитав щось задушевне від Президента, а Скорик і Станкович якось хлюпкувато висловились про те, що час у нас складний, але надія на краще є. В принципі все у радянських традиціях периферійного рівня, власне чим і був у 1930-х роках Київ.

Далі концерт. Загалом Сіренко молодець. Хоча й валторністи як завжди кіксували, загалом оркестр звучав досить добре. "Гражина" Лятошинського мене просто порадувала. Дальші твори, як на мій погляд, йшли за постмодерною дімінуендуючою парадігмою.

7-ма симфонія Сильвестрова, хоча й не така задовга як його попередні симфонії, відмічена однак деякою самоповторністю і одноманітністю педальних звучань і псевдомедитативного стану.

2-й скрипковий концерт Станковича нагадував смакування старенькими бабусями якихось жахів. Техніка смакування полягає у використанні струнних речетацій на фоні протягнених басів, що чергуються з гучними епізодами у мідних інструментів.

"Карпатський концерт" Скорика, як на мій погляд, завис у жанровій прірві між серйозним концептуальним симфонічним циклом і яскравим барвистим концертом, при цьому не дотягуючи а ні в той, а ні в інший бік. Карпатські ритми звучали якось важко і незграбно, гра барв в'язла у неквапливому русі, а драматургія весь час розбивалася й губилася у фрагментарності.

Власне це лише моє враження, без партитури в руках, звичайно, не можу претендувати на більш ґрунтовний аналіз.

А тепер, як обіцяв, добавлю кілька штрихів до питання про спадкоємність. Можливо мало хто помічав, але будинок, де зараз розміщається НСКУ містить дві цікаві таблички – одна свідчить, що тут перебував брат В.І.Леніна, а інша – про те що будинок є архітектурною пам’яткою і охороняється законом…. Української РСР. Конкретна охорона, що й казати.

Тепер згадаймо, чому саме 1932 рік? Адже мистецькі об’єднання існували й до того, безпосередньо Спілці передувало „Всеукраїнське Товариство Революційних Музик”. Проте саме у 1932 ЦК КПРС вбачило загрозу „перетворення цих організацій... в засіб культивування гурткової замкнутості” і вирішило, що „брати участь у соціалістичному будівництві” легше саме у форматі Спілки. Участь була плідною – список творів українських композиторів присвячених комуністичному будівництву та його вождям займе кілька сторінок.

Що змінилося тепер? В основному двома скасуваннями. Одне – ідеології – тепер ідеології немає. Друге – фінансування – фінансування теж немає. Про перше професор Богуцький навіть досить прозоро висловився, про друге якось соромливо промовчали. Щоправда це й зрозуміло – найбридкіші грошові бєспрєдєли флагман культуротуризму провертав з „форумом музики молодих”, а люди із „заслугами” – вже далеко немолоді.

Півтон Безвухий, спеціально для ЖЖ
Tags: Півтон Безвухий
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments